Карта русифікації України збігається зі зростанням негативних соціальних явищ

Л.Будій, Харків

Чим більше людей говорить російською в Україні, тим вищий показник смертності. Карта рівнів наркотизації й алкоголізації та їхніх наслідків повністю збігається з картою розповсюдження мов в Україні: чим більше в регіоні переважає російська мова, тим вищим є рівень вживання наркотиків, алкоголю, депресій, суїцидів.

В основі державності будь-якого європейського народу лежить також і національна мова. Між тим мене дивувало й дивує, що навіть за президентства Ющенка не було у цьому напрямку інформаційно-просвітницької роботи, пропаганди рідної мови.

Тим паче, що за більшістю параметрів наша мова не поступається найрозвиненішим мовам світу. А таких параметрів, як мінімум, п’ять: древність, самобутність, інформаційна спроможність, вокальність та краса звучання, термінологічна розвиненість.

Щоправда, за рівнем термінологічної розвиненості українська поступається як основним європейським мовам, так і російській через наш 350-річний колоніальний статус.

1933 р., під час намісництва П. Постишева в Україні, під приводом боротьби з так званим українським буржуазним націоналізмом були знищені десятки (55 назв!) різнотематичних науково-термінологічних українських словників, їх авторів було розстріляно.

Коли пізніше, у 60-х рр., в Україні було видано (перший у світі!) «Словник кібернетичних термінів» під редакцією академіка Глушкова, то в Москві це викликало справжній переполох. Терміново наш «Словник» заборонили, вилучивши його повсюдно з обігу, натомість подібний словник спішно було видано в Росії.

Й сьогодні триває безпрецедентне за своїм цинізмом інформаційне, фінансове та морально-психологічне блокування видання 20-томного тлумачного «Словника української мови».

Імпер-шовіністи називають нашу мову «русскім язиком, іспорченним польскімі да австрійскімі вліяніямі». Втім, чесні російські історики, такі, наприклад, як Василь Ключевський, давно визнали, що мовою Київської Русі була українська.

Починаючи з XVII ст. розпочалися заборони української мови з боку північного сусіда. За даними В. Яворівського, таких заборон було понад шістсот (642), з яких понад сорок — офіційні, а решта — таємні.

До речі, московська мова стала називатися російською лише після перейменування в 1721 р. Московії на Російську імперію. Тому слід відверто говорити про російську мову (не применшуючи її значення у світовому культурному просторі) як,

по-перше, про наймолодшу серед слов’янських,

по-друге, про певну штучність її створення на основі церковнослов’янської, яка, в свою чергу, теж штучно створена для релігійних потреб на основі староболгарської,

по-третє, про її несамостійність. Адже, згідно з чотиритомником академіка Фасмера «Этимологический словарь русского языка», у російській мові 58,5% пізніх запозичень із тюркської, німецької, французької, 29,5% запозичень з української, 0,8% — з інших східнослов’янських, 0,9% — власне російська складова.

Українська ж, як ще у XIX ст. доведено поліглотом-лінгвістом польського походження М. Красуським, є древньою мовою. Саме вона була «спонсором» не тільки слов’янських, а й певної частини індоєвропейських мов. Так вважають, зокрема, й англійські вчені — Роберт Макрам, Уільям Крен та Роберт Макней у своїй праці «The storу of English».

Наша мова не поступається іншим інформаційними можливостями. Об’єм українського тексту, перекладеного з європейських мов, обсягом, як правило, співпадає з обсягом англійського, французького оригіналу. У той же час російський переклад на 15% більший за оригінал.

Загальником став і спогад про конкурс мов різних народів світу на красу звучання, що проходив у Парижі 1936 р., де наша мова посіла друге місце. У той же час російській було відведено лише 36-те місце, яке вона поділила з африканською мовою суахілі.

Такі от уперті факти... До речі, слово «хохол» (або «кохол»), як полюбляють зневажливо називати росіяни українців, походить із тюркської й означає «син неба».

А «кацапами» (або «касапами» — теж слово тюркського походження) були названі ординці Івана Грозного під час захоплення Казані за їхню жорстокість. Значення цього слова — різун, м’ясник, а пізніше — забійник худоби.

Коли б етимологія обох слів була відома ширшим колам населення Росії, то, певно, у багатьох би відпало бажання називати Україну хохландією.

Останнім часом у періодиці частішають повідомлення про сучасну науку біолінгвістику, яка доводить, що мова надається території, а не тільки народу. У разі штучного нав’язування на певній території іншої мови, неминуче каліцтво на тонкому душевно-духовному рівні, й, як наслідок, фізичні та психічні розлади.

Ось що говорив із цього приводу російський священик і мислитель П. Флоренський: «Асимільована зденаціоналізована свідомість оперує оболонками слів, себто морфемами та синемами, але не сутнісними ядрами слів, без зворотного зв’язку з прапам’яттю, підсвідомістю народу свого, землі своєї».

Медики виявили цікаву закономірність: що більше людей говорить російською в Україні, то вищий показник смертності. А відомий київський психіатр і правозахисник Семен Глузман повідомив, що, за даними дослідження Асоціації психіатрів України, Київського міжнародного інституту соціології та університету Стоні — Брук (США, штат Нью- Йорк), карта рівнів наркотизації й алкоголізації та їхніх наслідків повністю співпадає з картою розповсюдження мов в Україні: чим більше в регіоні переважала російська мова, тим вищим був рівень вживання наркотиків, алкоголю, депресій, суїцидів.

Українська мова як рідна за результатами перепису 2001 року

Російська мова як рідна за результатами перепису 2001 року

На жаль, наша влада замість природної для постколоніальної й постгеноцидної країни дерусифікації продовжує фінансування російської мови, в той же час відмовляючи у фінансуванні конкурсу ім. П. Яцика; проштовхує у Верховній Раді одіозні антиукраїнські мовні законопроекти, не працює з окупованим інформаційним простором.

Сучасною природничою наукою давно усвідомлено, як катастрофічно відбивається на екосистемі Землі зникнення тих або інших представників флори і фауни. Але чи досліджено наслідки зникнення цілих етносів, їхніх мов і культур для духовної складової Землі, для тонких світів?

У Російській імперії на початок XX ст. було понад двісті народностей! А до 1991р. їх залишилося лише кілька десятків. Хіба це не збіднило людство?

Але чи виграла від цього сама Імперія? Петро Чаадаєв ще у XIX ст. пророчо сказав, що «Россия существует только для того, чтобы преподать остальному миру какой-то страшный урок».

Після краху амбітних сталінських планів захоплення Західної Європи, а далі й усього світу, найкривавіша в історії людства Російсько-радянська імперія, не витримавши напруги гонитви озброєнь, удруге за XX ст. розвалилась у 1991р. Україні номінально вдалося звільнитись із цупких «братерських» обіймів Москви. Але не вдалося звільнитися від промосковського совєтського елементу управління та від надпотужної п’ятої колони.

Сучасна путінська Росія круто повернула в бік тоталітаризму. Серед глибинних комплексів Росії є проблема її самоідентифікації, бо, вкравши в нас наш стародавній етнонім «Русь» та спотворивши на свою користь нашу історію, Московія так по суті й не стала Руссю, не стала Європою. Тому Україна й українці для неї — кістка в горлі, бо саме наше існування — загроза для Імперії.

Запись сделана с помощью Приложение LiveJournal для Android.

Нещодавно я отримав запрошення в нову соціальну мережу Google+ (Google Plus). Тепер хочу запросити всіх бажаючих отримати інвайт.

Щоб отримати запрошення в мережу вам потрібно ретвітнути цей пост і ще оди сайт 101fps.org.ua - Все про і для Counter Strike. Після цього ви маєте написати в коментарях свій нік в твітері і свій імейл. Пошта має бути тільки гуглівська, тобто gmail.com. після отримання запрошення ваш імейл буде приховано, щоб не було зловживань вашою поштою.

Як ви побачите в коментарях, що вас запрошено, тоді заходите на сторінку https://plus.google.com , там повинна бути форма для реєстрації. Заповнюєте її і ви вже в Google+.

Як ви зареєструєтесь, то ви також зможете запрошувати своїх знайомих через пошту Google.

Детальніше дізнатися про Google+ (Google Plus) мождна тут.

Нюанси:

1. Вам повинно бути 18 років.
2. Лист із запрошенням може прийти не відразу.
3. Якщо лист прийшов, але в Google Plus не пускає, то чекайте і періодично пробуйте. Доступ до реєстрації дозволений не завжди.
4. Пошта обов’язково повинна бути виду *@gmail.com

Враження від самого дійства в мене залишилось майже цілком негативне. Розповім чому. Але все по-черзі.

Нас було троє — я, пан Віктор та Роман (ми всі живемо в одному  українському гуртожитку). Рано ми вирушили шукати той самий суд юстиції  (чи як правильно), спочатку трохи блукали,  але потім панове поліцаї нам вказали вірну дорогу.

Нас було троє — я, пан Віктор та Роман (ми всі живемо в одному українському гуртожитку). Рано ми вирушили шукати той самий суд юстиції (чи як правильно), спочатку трохи блукали, але потім панове поліцаї нам вказали вірну дорогу.

Я очікував коло суду (сам не знаю чому) купу протестуючих, або щонайменьше — багатьох представників української громади у Мюнхені, а замість того побачив безліч преси та одинокого протестуючого (на жаль не сфотографував) з плакатом “Людська гідність вимагає свободи для Джона Дем'янюка” (якщо правильно переклав), та ще маленьким листочком “Я не нацист”. На тому все.

Через те, що пан Віктор з Романом прийшли у вишиванках, до нас одразу підбігла представниця супер-каналу “звєзда” з Росії і почала брати інтерв'ю на камеру. Я, пам'ятаючи про неадекватну реакцію деяких органів на виступи членів ОУР (Об'єднання українців Росії) в пресі та наслідки того, одразу від тих камер трохи сховався та почав займатися ділом — фотографувати.
 

Товаріщі з “звєзди” одразу задали питання чи раптом не фашиствуючі ми бандерівці не підтримуємо ми Дем'янюка на що отримала відповідь, що ми українці і нам не байдуже доля наших співвітчизників і ми прийшли підтримати тут не Дем'янюка, а Україну в цілому, і що ми з повагою ставимося до майбутнього рішення суду, якщо провина людини буде доказана. Далі нас почали оточувати журналісти купами, більшість з яких дуже розстроювалася, що пан Віктор дає інтерв'ю лише українською, а російські канали були страшно розчаровані тим, що не почули від нас слів відвертої підтримки Дем'янюка, тим самим ми не дали їм приводу в черговий раз показати всім, які ж “хохли кляті фашисти”.

Далі ми пройшли в сам будинок суду, де нас обшукали ледве не по п'ять разів та забрали все, що було в руках, залишивши лише номерок камери схову з речами. В залі було дуже душно, глядачів розсадили на другому поверсі. Знизу товпилася преса в очікуванні самого Дем'янюка, стояло ліжко для обвинувачуваного, сиділи нащадки (так кажуть) заживо закатованих Дем'янюком євреїв та один єдиний бадьоренький дідусь, що пережив те все.

Під час перерви ми познайомилися з дуже цікавим паном Андрієм Куцаком, колишнім зятем пана Степана. Хто в темі, той молодець :)

 

Ще мені кинулося в очі, що окрім нас чотирьох (з паном Андрієм) українців там — нікого і трохи більше. Це при тому, що в Мюнхені одна з найчисленніших громад в Німеччині. Ну то таке, все ж таки цілий світ каже, що судять не когось там, а лютого нациста, то відсутність пересічних українців Мюнхену ще можна якось виправдати.

Загалом, Дем'янюку інкриміновано причетність до страти кількох десятків тисяч євреїв та повністю підтверджено його провину в цьому на підставі посвідчення охоронця концтабору, справжність якого у більшості експертів викликала велиииииикі сумніви. Також на 100 % було доведено, що фотокартку там переклеювали. При тому, що жодна жертва “Івана Грозного” не впізнала свого ката. В решті Івану Дем'янюку дали 5 років ув'язнення, яке в залі ж суду і скасували. На тому все.

Тепер коментарі.

Про політичність цієї справи і казати нема що. Увагу тут треба звертати не на те, ЗА ЩО судять, а на те КОГО судять. А під судом опинився українець, і тим все сказано. З часів Нюрнберзького трибуналу в Німеччині не було засуджено ЖОДНОГО німецького фашистського керівника та високопосадовця. Але ж треба когось судити! Ця справа вигідна ну просто всім на світі. Німцям дуже хочеться розділити відповідальність за всі концтабори і голокости з іншими націями, євреям теж треба відшукувати нових катів, Росія тут черговий раз може тицьнути пальцем в клятих “бандерівців” і “хохлів”, всьому світу вигідно знаходити нових нацистів та засуджувати їх.

 

Побоище во Львове или Основы адекватного поведения русских за рубежом

Однако с распространением «праздника» вовне, есть недопонимание у части русских (и русскоязычных), проживающих в СНГ, которые с удовольствием нацепили 9 мая ленточки на выступающие части тела, взяли красные флаги, портреты сралина и пошли бегать по городу. Правда во Львове сумасшедшие слегка получили по башке, о чём с утра до вечера истерически рассказывают по россиянскому телевидению:

Во Львове празднование Дня Победы сильно омрачили местные националисты. Выкрикивая фашистские лозунги, молодые люди срывали ордена, медали и георгиевские ленты с ветеранов, устраивали потасовки, в толпе звучали выстрелы. Львовская милиция взяла в плотное оцепление Марсово Поле, Холм и Мемориал Славы. Фронтовики не смогли посетить захоронения, была сорвана поминальная служба. Официальный Киев действия местных властей не прокомментировал.

На самом деле колотить выживших из ума пожилых людей не есть хорошо, ибо те, как дети, не ведают что творят. Однако для всех остальных любителей полосатых ленточек и советских флагов, проживающих за рубежом, даём бесплатный совет ибо кроме нас советовать, похоже, более некому. Наоборот, подзуживают.

Как выше было замечено, очень много русских, проживающих на территории бывшего СССР, склонны время от времени хватать в руки красные флаги, портреты деятелей Коминтерна и бегать с этой атрибутикой по городу. Никто из них не задаётся почему-то вопросом: а какое отношение к русским имеют красный флаг, пентакли и физиономии товарищей Джугашвили, Берии, Ленина и прочих деятелей Совдепии?

Было бы понятно и естественно, если бы живущие вне России русские люди создавали русские национальные организации и, с одной стороны, занимались бы в этих организациях полезной социально-экономической деятельностью (например, поддерживая соплеменников тем или иным способом, как то: предоставление кредитов, предоставление работы, помощь в юридических разбирательствах и так далее), с другой – выступая с политическими инициативами ( например, требуя признание русского языка государственным), с третьей стороны – устраивая бы разного рода массовые мероприятия для пиара своих организаций и привлечения в них новых членов (например, организуя исторические постановки на древнерусскую тематику, коллективное празднование важных для всех русских дат и так далее). Однако вместо этого проживающие в СНГ русские почему-то объединятся исключительно на почве идей коммунистического интернационала и если где-то что-то и продвигают – то исключительно идеи реанимации большевистской империи. Так вот надо понять, за это в нормальных странах бьют, и бьют по делу. Не хрен будоражить лихое время, в реальности оно было не таким радужным и люди это помнят.

Советская история очень неоднозначная (это если сказать очень мягко). Так, пару лет назад, ещё при пане Ющенко, хорошо известный на Украине «пятый канал» выдал интервью одного из тогдашних украинских силовиков, который сказал буквально следующее:

"Мы обладаем сейчас документом, который был известен Хрущеву в 49-м году. Настало время его сделать достоянием гласности. Это доклад одного из военных прокуроров о так называемых спецбоевиках, которые под видом отрядов УПА свирепствовали в Западной Украине. Это специальные агенты НКВД, которые создавали боевые группы, переодеваясь в отряды УПА. В Западной Украине свирепствовали, пытали, уничтожали людей, насиловали молодых женщин. И таким способом оставляли после себя преступное пятно на тех, кто боролся за волю Украины.

Т.е., об УПА. И все теперь извращение и ложь, которая продолжается вокруг УПА или личности Героя Украины Шухевича, она уже вживлена к тому времени карательными органами НКВД, или как они дальше назывались. И она до сих пор, эта ложь, жива"